Goblin8 12345 - место жительства и мобильный номер

Визначення філософії (Ф). Аристотель говорить : «Філософія є наукою про суть сущого». В свій час філ-ф В.Віндельбанд наприкінці ХІХ ст. зазначив, що філософію можна визначити як життєву мудрість, або науку про принципи, або вчення про абсолют, або самопізнання людського духу, і кожне з цих визначень буде або надто широким, або надто вузьким. Ф. є особливою духовною формою буття. Її функціональною особливістю є задоволення світоглядних запитів людини. За висловом М.Хайдеггера “Питання, що таке філософствування - невід’ємне від філософії, це її довічний супутник”.

Людей завжди цікавило не тільки те, як діяти у певній предметній сфері, але і те, як краще будувати свої взаємини з людьми, у суспільстві, яке місце посідає та чи та діяльність серед інших форм діяльності, яку значущість у світі і суспільстві мають речі чи явища, з якими взає¬модіють різні спеціалісти. Загалом, людей завжди ціка¬вить питання про те, як найкраще діяти та прожити життя.

Специфіка діяльності мудреців полягала у збиранні мудрості, тобто у вивченні різних правил і норм успішнос¬ті діяльності, у нагромадженні знань про природу та лю¬дину. Зібрані знання потім система¬тизувалися, набували форми своєрідних моральних кодексів, які демонструва¬лись особистим життям філософа. Суть мудрування проявлялась у лаконізмі, афористичності відповідей на складні життєві питання. Першим використав термін «філософія» Піфагор, а у широкий вжиток увів його Платон.

Міркуючи над проблемами мудрості, Піфагор дійшов ви-ку про те, що доступний людям світ має прихова¬ну від безпосереднього споглядання і вивчення особливу душу-мудрість, що керує усім світовим ладом. Людина зі своїм розумом не може охопити і пізнати мудрість, що зосереджена у світі, проте вона може пізнавати світ і бути, таким чином, любителем мудрості, тобто філософом.

Пізніше Сократ, а за ним Платон завдання філософії вбачають не тільки у тому, щоб долучитись до незбагненої світової мудрості-душі, а у тому, щоб зрозуміти світ людського буття. Тобто пізнати, як і чому створені люд¬ською уявою боги, природні стихії та люди існують у взаємному зв'язку. Знання про такий зв'язок вони розгля¬дають як благо або мудрість.

У Сократа філософ - любитель мудрості, а не мудрець. Першим системати¬зував філос. Аристотель: метафізика, логіка, етика, риторика, поетика, політика. Філос.- не просто наука, а форма духовно-теоретичного освоєння світу, т.б. світовідношення лю¬дей.. В філ. розрізняють типи знання: -епістемне (знання до науки); -наукове пізнання, систематизація знаннь; -софійне – мудрість життя ( мудрість вища за знання); -доксичне(докса-думка)- знання, що ґрунтуються на суспільній думці. Людське світовідношення: -практичне: виробництво, споживання. -пізнавальне: наука (емпіричне знання-ч/з досвід). -духовно практичне (освоєння світу в ідевльних формах): філос., релігія, мораль, мистецтво.

Філософія – наука про кінцеві, граничні цілі людського розуму. Предмет-граничні основи людського існування, універсальні закони людського буття, життя і куль¬тури. За Кантом сфера філос. визначається 4 питаннями: 1. Що я можу знати? (метафізика) 2. Що я повинен зробити? (етика) 3. На що я можу сподіватись? (релігія) 4. Що таке людина? (антропологія) Специфіка філос. проблем: 1.універсалізм: філос.-універсальні знання, стосуються загальних законів і закономірностей розви¬тку людини, природи, науки. 2. субстанціоналізм – пошук єдиної основи для всього сущого – субстанції (наприклад – матеріальна або духовна субстанції); Філософії властива цілісність своєї проблематики –розглядає філос., світ, людину в цілому.

Гегель: філос.- це єдність мистецтва і релігії. Зв’язок філос. з історичною епохою. Ф. – це наука про Поняття та його формування; філософствувати – значить дійти до Поняття. Філос. не дає відповіді на повсякдення питання, покликана задавати питання, ставити проблеми, на¬магатися виявити сферу непізнаного, бажаного. Філос. розглядає світ в його цілісності, в єдності, в його зв’язку з людиною , з його пізнавальною і перетворюючою діяльністю.

Коммунистические

Veru