Комарно Рулить - место жительства и мобильный номер

Комарно-місто Городоцького району розташоване в південно-західній частині Львівської області в Городоцько-Комарнівській увалистій рівнині на березі річки Верещиця(притоки Дністра). Віддаль до райцентру 20 км , до Львова 45 км, до залізничної станції 4 км. Місту належить 3778 гектарів землі, в тому числі територія міста становить 732 гектари. Пам'ятники історії та архітектури міста: костел, один з кращих творів пізнього ренесансу, з елементами стилю барокко(1657 рік); придорожній пам'ятник - фігура з написом латиною "моє життя - твоя смерть" (XVII ст.); рови і вали в західній частині міста, насипані для оборони від турків, татар і шведів(ХVІ-ХVII); Меморіальна дошка на честь гайдамаків, страчених поляками в 1968 році; Михайлівська церква та дзвіниця (1756 рік); пам'ятник борцям за волю Украйни біля церкви св. Михаїла; символічна могила борцям за волю України біля церкви св. Петра і Павла (знищена більшовиками в 1939році); пам'ятник на цвинтарі жертвам замордованими 26 червня 1941 року. На жаль, з вини вини можновладців перетворено в руїни палац Лянцкоронських—пам'ятку архітектури кінця XIX ст. Територія міста була заселена здавна, про що свідчать археологічні розкопки, проведені в 1936 році, в ході яких в урочищі Діброва біля фігури були знайдені пам'ятки кам'яної доби (кінець III тисячоліття до н.е.) шліфована кам'яна сокира, молот-сокира з отвором та урна з кістками. Кам'яні знаряддя праці (крем'яні сокирки) були виявлені в урочищі "Березняк". Тоді ж були розкопані два поховання. В одній з могил лежав небіжчик, біля якого були; глиняна куляста посудина з відтисками шнурка (шнурова кераміка), кам'яна сокира і кістяне шило. В другій могилі були виявлені людські кістки, дрібні черепки з глиняного посуду і кам'яна шкребачка. Напередодні другої світової війни в річці Верещиця біля Комарна місцеві рибалки знайшли бойову сокиру княжої доби. Постійне поселення на території міста виникло орієнтовно в XII - XIII ст., коли ці землі входили до складу Звенигородського удільного князівства. Поселення в літописах не згадується, але є опис цих місцевостей старогрецьким істориком Геродотом, який стверджує, що Дністер випливає звеликого озера, яке правдоподібно тягнулося аж від Самбора. Назва міста очевидно пов'язана з тим, що в давнину ця місцевість була дуже заболоченою і над нею кишіли комарі. Річка Верещиця була в ті часи повноводною і служила сполучною ланкою між басейнами Західного Бугу і Дністра, а взимку використовувалася для санних перевезень. Давнє Комарно із замком та оселями знаходилося на Лисій горів аж до 1240 року, коли було вщент зруйноване татарською ордою хана Батия. І тільки після цього нашестя почало забудовуватися сучасне місто, яке розташовувалося посеред острова, що утворився з нанесеного водами намулу. Поселення було обнесене валами і ровами, з двома брамами і оборонними баштами від східної і західної сторін. Одним з перших власників Комарна був боярин Митко Друцький. В 1349 році Комарно в складі галицької землі захопили польські феодали, після чого адміністративно належало до Руського воєводства, 15 серпня 1473 року одержавши магдебурзьке право, набуло статусу міста. Про це свідчить текст королівської грамоти: "Ми, Станіслав із Ходеча, Намісник Руської землі, генеральний возний Подільський, Староста Галицький і Теребовлянський свідчимо змістом цієї грамоти... Бажаючи зробити кращі умови для нашого дідича села Комарно, зі згоди та бажання Ясновельможного Короля та Пана Казимира. Це наше село Комарно з з руського права переводимо на магдебурське право і робимо містом... Щоб люди обох статей до цього швидше призвичаїлися і жили багатше. Крім того, надаємо та закріпляємо вказаному містові Комарно 50 ланів. На свідчення вірності цієї грамоти підвішуємо нашу печатку. Дано у Львові найближчої неділі до свята Вознесіння Прісно діви Марії". В цьому ж році польськ

Умеренные