Масянічка Глушак - место жительства и мобильный номер

сучасна українська література, відпочинок, лікування

Бумбокс, Холоде сонце, Друга ріка, Антитіла, Qarpa, Павел Воля, .

"Леон-кіллер", "Юлінька", Містер Бін

Солодкі 16, Точка кипіння, Екс-ефект, Заборонена зона, Тільки правда, Битва за тіло

Любко Дереш-"Поклоніння ящірці", "Культ", "Намір", Пауло Коельо-"Алхімік", "Одинадцять хвилин", "На березі Ріо-де-Пєдро...", "Диявол і синьорита Прим", "Вероніка вирішує померти", Анатолій Дністровий-"Патетичний блуд", Ірен Роздобудько-"12", "Зівялі квіти викидають", "Ескорт у смерть", "Гудзик", "Пастка для жар-птиці", "Останній діамант міледі", "Все що я хотіла сьогодні", Мануела Гретковська-Пристрасний коханець", Патрік Зюскінд-"Парфуми", Юрій Винничук-"Діви ночі", Юстейн Гордер-"Помаранчева дівчинка", Олександр Жовна- "Її тіло пахло зимовими яблуками", Фредерік Бербеде-"Історійки під екстезі", Люко Дашвар- "Село не люди", "Молоко з кров`ю", Лариса Денисенко- "Кавовий присмак кориці", Джеймс Паттерсон-"Помилка", Януш Вишневський- "Любовниця"

Життя...... Хованки

Смерть- це стріла пущена в тебе, а життя- та мить, що вона летить до тебе. Любити людину за красиве обличчя- це означає любити книгу за гарний малюнок незнаючи її змісту. Ми будемо втікати. Все життя. Від мудрості натовпу й порад родичів. Будемо носити цеглу й будувати високі мури. Покоління байдужих. Покоління пофіґістів. Але то тільки зовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо. Секс в презервативі - те саме, що нюхати квіточки в противогазі ))) Друг- це людина котра входить в двері, коли з них всі виходять. Істина приголомшлива. Вона настільки неймовірна, що ми.. . щосекунди зраджуємо її заради життя у брехні. Легше збожеволіти, ніж заглянути в очі дійсності. Все, що ми бачимо,- тільки відображення у люстерках, які смерть тримає у нас перед очима. Нехай у Тобі завжди буде сила трьох ножів! Перший - щоб відтинати минуле, хоч би яким воно було, і йти вперед, другий - нехай буде зовсім маленький, як срібна голка, котра має стирчати в серці, щоб Ти завжди могла відчувати біль і співчуття, а третій - щоб боронитися від ворогів!.. Неможливих речей не буває, є тільки не достатня кількість спроб. Ми народжуємося, ми вмираємо, і якщо поміж цим відбувається щось цікаве, це добре. Як ми ставимось до життя, таке в нас і тіло. Тому деколи досить поглянути на людину як на тіло, і вже відомо, хто вона така. Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!.. Нікому так не є погано, як нашим ворогам, коли нам добре. "Ми - цвіт нації, ми - цвіль нації...насправді ж ми просто є..." Часто буває, що найсильніше ми помиляємося саме тоді, коли переконані, що все розуміємо правильно на сто відсотків. Воля насолоди й насолода волею. Очі знову намацали нормальний світ, але серце розлетілось на друзки. Все минеться. Минеться й це Все ж таки жити з кригою в мізках і серці набагато простіше.

Під час випускних іспитів після 9-го класу Марянка захворіла страшною невиліковною хворобою. Першими симптомами якої були величезна гуля , яка з’явилася на шиї, почaли боліти голова та ноги, її здолала слабкість. Почалися численні обстеження. Різні лікарі ставили різні діагнози. Лише один медик старшого віку сказав, що у дівчинки - рак. Завдяки пункції у дитячій спеціалізованій клінічній лікарні діагноз підтвердився - гостра лімфобластна лейкемія. Школярка намагалася відганяти сумні думки зa допомогою молитви, вишивання та читання книжок - до душі припали сучасні українські автори та знаменитий Коельо. Мар'янка завжди старалася налаштуватися на позитив. Настав і кращий період часу коли Мар'янці стало краще, вона вилікувалась від цієї страшної недуги, повернулася в рідну, затишну оселю. Хотілося швидше повернутися до школи, але лікарі заборонили їй перебувати у школі, оскільки різноманітні інфекції можуть їй зашкодити. Тому вчителі приходили додому. З однокласниками знайти спільну мову не вдавалося. Мар'янка казала, що стала іншою, тому одноліткам важко її сприймати. Мар'яна завжди боялася, що хвороба повернеться і вона нічого не встигне зробити тут у нормальному повсякденному житті. Вона була переконаною, що одужати першого разу їй допомогло щире кохання, а свої страхи. емоції та переживання вона описує в оповіданні "The life go on" або "Стриптиз душі" . Мар'яна заслужено будувала плани, хотіла поступити до ВУЗу, мріяла пошвидше вийти заміж, народити дітей і взагалі жити тим життям, якого немає в лікарні, наздогнати все те що пропустила за весь час перебування в лікарні, на хіміотерапії, реанімації, підняття аналізів. Під час тестування ЗНО Мар'янка відчула втому і признаки пережитої нею хвороби, і вона зрозуміла , що здійснилось те чого вона так боялась. 1 червня 2009 року лікарі ще раз підтвердили цей діагноз. Наступного ранку її відразу ж госпіталізували. Знову почалося це пекельне життя. Все повторювалося знову... Була надія на те. що коли покращаться аналізи її відправлять в Італію на трансплантацію кісткового мозку. Вона в це вірила і всіх в цьому переконувала. Була в неї надія і на те, що приїхавши здоровою з Італії, вона зможе продовжити "Стриптиз Душі", оскільки відбулося багато змін. Але нажаль не завжди буває так , як цього хочеться. Вона попала в реанімаційну кому, з якої їй так і не вдалось вийти... Померла Марянка 19 серпня 2009 року, так і недочекавшись одного дня до свого сімнадцятиріччя...

Умеренные

Християнство