Віталій Колос - место жительства и мобильный номер

ВКонтакте: Віталій Колос 24.06.1982 Николаев - профиль, анонимный анализ
  • Фотографии:

  • Друзья:

    209 друзей 21% (+44)

  • ID:

    10252696

  • Дата рождения:

    24.06.1982

Популярность 0%
  • Описание профиля
  • Анализ профиля Віталій Колос 24 июня 1982 в ВКонтакте дает понимание его жизни в Николаев. От альбомов с фото и видео до обсуждения последних статусов и отзывов, узнайте всю информацию, которую вы хотите знать о его интересах и друзьях.

Основная информация

Домен
vitalmaque
Имя
Віталій
Фамилия
Колос
Отчество
maque
Пол
мужской
Родной город
село Новокрасне

Контактная информация

Страна
Украина
Город
Николаев
Сайт
http://maque.org.ua/, http://nkrasne.wordpress.com/

Личная информация

Обучение
ННУ им. Сухомлинского
Интересы
Україна, іноземні мови, веб-дизайн
Любимая музыка
http://molode.com.ua/
Любимые фильмы
"Достукатись до небес"
Любимые книги
"БЖД" С.Ушкалова
Любимые игры
Волейбол
Любимые цитаты
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той проклятий тиждень і день, оли ми, українці, забули, що ми українці? І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється, І що ми на Вкраїні - таки український народ, А не просто населення, як це у звітах дається. І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина. І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край - територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитайте у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чим солодший од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога. Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"? Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!" Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву? То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє на тлін українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами? Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна... В.Баранов
О себе
я це я

Жизненная позиция

Политические предпочтения
Умеренные
Мировоззрение
вірю (православний християнин)
Отношение к курению
нейтральное
Отношение к алкоголю
нейтральное